Важливим етапом у розвитку практики банкрутства в Україні став 2024 рік. Суди продовжили формувати нові підходи до вирішення спорів у цій сфері, а також адаптувати застосування законодавства до нових економічних викликів. Особливу увагу було зосереджено на питаннях добросовісності боржників і кредиторів, ефективності санаційних процедур, а також балансу між захистом прав сторін і забезпеченням стабільності ринку.
Розглянемо ключові тенденції, що вплинули на практику у 2024 році, та проаналізуємо найважливіші рішення судів і їхній вплив на подальший розвиток інституту банкрутства в Україні.
Превентивна реструктуризація як спосіб запобігання банкрутству
Однією з ключових подій у практиці банкрутства у 2024 році стало запровадження інституту превентивної реструктуризації. На нашу думку, ця процедура є своєрідною соціальною пільгою від держави для бізнесу. Держава презумує, що весь бізнес є добросовісним і належно користуватиметься новою процедурою.
Процедуру превентивної реструктуризації може ініціювати виключно боржник, кредитор такого права не має. Отже, процедура може використовуватися боржниками для «втечі» від кредиторів, кредитори ж, зі свого боку, за допомогою цієї процедури не зможуть «наздогнати» боржника.
У руках добросовісного боржника превентивна реструктуризація може стати інструментом, який спонукатиме кредиторів сісти за стіл переговорів і шукати однаково вигідні й однаково невигідні для всіх рішення з метою фінансового оздоровлення підприємства.
У цьому випадку все більш-менш зрозуміло: боржник ініціює процедуру, готує план реструктуризації, погоджує його з кредиторами, затверджує в суді та відновлює платоспроможність. Однак закон надає можливості для маніпуляцій з боку недобросовісних боржників, які за допомогою процедури превентивної реструктуризації можуть затягувати час розрахунку з кредиторами з подальшим ініціюванням контрольованого банкрутства.
Планування превентивної реструктуризації
Для ініціювання процедури боржнику потрібно подати до суду план превентивної реструктуризації, а в певних випадках буде достатньо лише проєкту такого плану (до проєкту дещо спрощені законодавчі вимоги). Ні план превентивної реструктуризації, ні проєкт такого плану не потрібно погоджувати з кредиторами на цьому етапі. Для відкриття судом відповідної процедури достатньо лише зазначення боржником певного алгоритму дій, які, на його думку, дозволять подолати фінансову кризу.
Якщо заява про відкриття процедури відповідає закону, суд відкриває процедуру реструктуризації.
У разі, коли боржник боїться втратити майно (зокрема заставне), суд може застосувати заходи захисту боржника, наприклад, заборону примусового стягнення коштів з боржника на підставі виконавчих документів і заборону звернення стягнення на предмет іпотеки.
Цілком можлива ситуація, коли заставний кредитор не зміг домовитися з боржником і почав процедуру звернення стягнення на майно, а боржник через процедуру превентивної реструктуризації має абсолютно законний механізм заблокувати цей процес мінімум на пів року.
Граничний строк дії заходів захисту боржника становить шість місяців, і продовження цих строків судом не допускається. При цьому закон не містить заборони на застосування нових заходів захисту майна боржника після спливу шестимісячного строку.
Ризики зловживання процедурою превентивної реструктуризації
Водночас процедуру превентивної реструктуризації недобросовісні боржники можуть використовувати як своєрідний трамплін до «контрольованого» банкрутства. Так, боржнику процедурі превентивної реструктуризації може отримувати фінансування від третіх осіб, при цьому в разі подальшого банкрутства боржника угоди, за якими отримане таке фінансування, не можуть визнаватися судом недійсними з підстав, передбачених ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства або фраудаторними правочинами.
Вимоги кредитора, який надав фінансування, підлягають задоволенню насамперед в процедурі банкрутства. Також у процедурі банкрутства передусім задовольняються вимоги, які виникли з правочинів, що забезпечують процедуру превентивної реструктуризації (консультації, оренда майна, послуги аудиторів, адвокатів, інших фахівців).
Отже, в процедурі реструктуризації боржник має абсолютно законне право сформувати легальну «дружню» заборгованість для подальшої процедури «контрольованого» банкрутства.
Превентивна реструктуризація передбачає досить зручний для боржника порядок схвалення плану проведення процедури. Для підготовки та схвалення плану кредитори діляться на класи. Боржник самостійно визначає критерії, згідно з якими кредитори залучаються або не залучаються до плану превентивної реструктуризації та включаються до відповідного класу залучених кредиторів. Навіть якщо план не погоджений кредиторами, боржник має право звернутися до суду із заявою про крос-класове затвердження плану превентивної реструктуризації, за результатами розгляду якої суд може постановити ухвалу про затвердження плану.
План превентивної реструктуризації може передбачати розстрочення, відстрочення або списання боргів зі сплати податків, це можна зробити навіть без згоди податкової. Беззаперечним плюсом для боржника є і те, що після затвердження плану реструктуризації суд за заявою арбітражного керуючого чи боржника скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження. Не є винятком і арешти, накладені в межах кримінального провадження.
На наше переконання, превентивна реструктуризація надає боржнику дуже широкі законні можливості спонукання кредиторів до переговорів на вигідних, передусім для боржника, умовах.
Судова практика 2024 року
З огляду на новітність процедури превентивної реструктуризації та набрання чинності Законом України №3985-ІХ лише 1 січня 2025 року очевидно, що практика Верховного Суду з цього питання ще не сформована.
Проте судом касаційної інстанції було зроблено чимало значимих висновків під час перегляду судових рішень у справах про банкрутство в минулому році. Зупинимося на деяких рішеннях, прийнятих у 2024 році Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, що заслуговують на увагу.
Підтвердження податкового боргу та можливість звернення податкового органу з грошовими вимогами до боржника залежать від проведення податкової перевірки.
Зокрема, 16 травня 2023 року у справі №908/2504/22 Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (ГУ ДПС) звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням про зобов’язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки, надати інформацію про рух грошових коштів по всіх банківських рахунках, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів тощо.
Клопотання було обґрунтовано відсутністю підприємства за юридичною адресою, неможливістю проведення позапланової документальної перевірки, відсутністю первинних документів підприємства та наявністю у ГУ ДПС сумнівів у реальності кредиторських вимог, а також бажанням сприяти у здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.
Практично в той самий час, 22 травня 2023 року, ліквідатором до Господарського суду Запорізької області було подано звіт і ліквідаційний баланс. Тому ухвалою Господарського суду Запорізької області від 8 червня 2023 року, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2023 року, ГУ ДПС було відмовлено в задоволенні клопотання, а також затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу ГУ ДПС, у постанові від 4 вересня 2024 року дійшов висновку, що суд першої інстанції, здійснивши в остаточному судовому засіданні (яким загалом завершується провадження у справі) розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута сукупно з розглядом клопотання ГУ ДПС, обмежив контролюючий орган у реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження закрите) та унеможливив набуття цим органом статусу кредитора, чим не дотримався мети господарського судочинства.
Проте, на наш погляд, поза увагою суду залишилося дискусійне питання: чи слід вважати з позиції процесуального законодавства добросовісними дії ГУ ДПС, адже з відповідним клопотанням контролюючий орган мав право звернутися до суду набагато раніше, зокрема на стадії розпорядження майном.
Ймовірно, з огляду на швидкоплинність банкрутства у справі №908/2504/22 (провадження було відкрито 2 січня 2023 року, а звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс було затверджено 8 червня 2023 року), суд касаційної інстанції керувався більше духом, ніж буквою закону. Проте, на наше переконання, звернення податкового органу до суду з відповідним клопотанням на стадії ліквідації суперечить вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, адже аналіз фінансово-господарського стану боржника, проведення інвентаризації майна тощо розпорядник майна зобов’язаний здійснити на стадії розпорядження майном.
Верховний Суд дійшов висновку, що розгляд і визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов’язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов’язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
